Про етап кубку України F3U Lviv Drone Racing Cup та про наболіле

В суботу, 8 липня, благополучно відбувся львівський етап кубку України з дрон рейсингу. Попри те, що загалом подія викликала жвавий інтерес в глядачів та мас-медіа, пілоти досить стримано оцінюють івент і взагалі, з кожним наступним змаганням питань про майбутнє цього виду спорту стає все більше.

Але почнемо спочатку…

Будь-які спортивні заходи, що проводяться у Львові, по замовчуванню приречені на успіх – мало хто зі спортсменів відмовіть собі в задоволенні зайвий раз відвідати столицю Галичини та ще й при цьому позмагатись за перемогу. Але, на жаль, не в ситуації з українським дрон-рейсингом. Конфлікт, що триває вже близько року, між ключовими гравцями на ринку – Українською Асоціацією з Дрон-рейсингу з одного боку і Rotor GP Ukraine / ФАМСУ з іншого спричинили до того, що частина провідних пілотів ігнорують змагання під егідою останніх. Це загалом не йде на користь ні пілотам, ні організаторам, ні глядачам ні спорту загалом. От і цього разу на змагання з-поміж пів сотні пілотів зареєстувалась всього дюжина.

Затримка з вибором локації проведення змагань також трохи підпсувала враження – оскільки частина зацікавлених просто не змогла спланувати відвідування івенту до свого графіку вихідних.

В результаті змагання таки знайшли притулок в приміщенні колишнього трамвайного депо (тепер креативне середовище Lem Station). Через незначні масштаби приміщення траса була побудована надскладна і це не додало ентузіазму пілотам, адже в умовах цегли, бетону і заліза довкола – кожен краш може стати фатальним.

Як показали змагання – їх очікування були не марними: близько половину вильотів закінчувались падіннями, один пілот розбив свій дрон ще до кваліфікації, а переможець на шляху до фіналу розбив два з трьох своїх коптерів (UPD: по справжньому жодного). То-ж, значною мірою, всю майстерність пілоти докладали просто щоб “вижити” – долетіти до фінішу.

Тим не менше, в результаті напруженої боротьби “за виживання”, перші три місця посіли дійсно кращі з присутніх пілотів – 1. Владислав Бабушкін, 2. Модест Ач, 3. Олександр Васильєв.

З іншого боку загороджувальної сітки все виглядало значно веселіше – дрони агресивненько жужжали, падали, розбивались, картинка з великих екранів і з використанням ClearView подавалась якісна. Виглядало навіть, що якась частина глядачів реально переймається змаганнями, а не як зазвичай трапляється – покидає змагання після 10 хвилин перегляду.

Ще якби ведучий міг професійно коментувати події що відбуваються на трасі, то за “обгортку” можна би було навіть поставити найвищу оцінку.

Фінальний рейс

Після завершення змагань зародилась жвава дискусія між пілотами і організаторами стосовно підходів до вибору локацій – пілоти, декларуючи розуміння прагнення організаторів обирати привабливі для глядача місця проведення змагань, наголошують на тому, що оптимальні локації для демонстрування ключових навиків – швидкісного пілотування, повинні бути значно просторнішими, організатори ж обіцяють для наступного турніру, який відбудеться в Одесі орієнтовно 11-14 серпня, спробувати знайти оптимальну локацію для всіх учасників неперевершеного дійства під назвою дрон-ресинг 🙂

Далі спробую зробити висновки, за підсумками близько двох років знайомства з дрон-рейсингом і кількох пройдених змагань:

Як показали спостереження, по великому рахунку, глядачу не цікаво спостерігати ні за перегонами на великих трасах на стадіонах, ні на маленьких в закритих приміщеннях. А все тому, що відсутній момент вболівання/співпереживання за свого фаворита – від старту і до моменту фінішу глядач просто “сліпне” – візуально вслідкувати на трасі хто попереду зазвичай досить складно через розміри дронів і специфіку перешкод, коментатори зазвичай встигають видавати лише щось в стилі “пілоти йдуть пліч-о-пліч”, а картинка з камер пілотів на великих екранах змінюється настільки динамічно, що мозок просто не встигає їх співставити і зробити висновки. То-ж, поки не відбудеться якісний прорив в системі онлайн-інформування глядачів про перебіг змагань, очікувати росту популярності нашого улюбленого виду спорту не варто.

Ну а самі змагання таки вдались хорошими. То-ж бажаємо організаторам подальшого зростання і процвітання та кажемо велике дякую за проведення дійсно неординарної для Львова події!

Коротке відео від пілота Андрія:

І на завершення, пряма мова:

Модест Ач (Львів), призер:

Траса дійсно дуже складна та небезпечна, це випробоування не тільки навичків пілотів, а й міцності їх коптерів. Проте найвправніші добралися до фіналу і дійсно протягом змагання показували не тільки видовище, а й вправність та швидкісне проходження дистанції. Особисто для мене це був перший досвід перегонів у закритому приміщенні, думаю як і для всіх. Траса згодом стала досить звичною, а мета – не пролетіти дистанцію і вижити, а пролетіти її швидше суперника.

Віктор Виноградов, представник Спортивної Ліги Rotor GP Ukraine:

Ми зустріли у Львові стільки однодумців та захоплених дронами людей, що змагання здобули несподіване і захоплююче втілення! Після офіційної частини у Львівському парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельніцького, ми планували переміститися до Lem Station, але погода внесла свої корективи і змагання цілком відбулися там. Це одна з тих локацій, що надихають з першого погляду, що і трапилось із нами.

Діючий пам’ятник електричному транспорту початку ХХ століття, Перше трамвайне депо Львова, став відправною точкою для ідеї поєднати історію міста і інновації. Захотілося подивитися на цей унікальний простір “очима дрона” і показати його з нового боку. До того ж, там виявилося багато можливостей створити цікаву трасу, хоч і складну для пілотів. Додати видовищності і антуражності трасі та атмосфері змагань нам допомогли спеціалісти компанії AXO.

Наше бачення виявилося дуже співзвучним меті засновників проекту “LemStation” – вдихнути нове життя в це місце і перетворити його в культурний центр та коворкінг для розвитку інноваційних ідей. Ми раді були долучитися!

Фото:

Roman Nikolenko

Rotor GP Ukraine